Дональд-завойовник: чи створить Трамп імперію, купивши Гренландію, і як це вплине на Україну?

Світ вже поступово звикає до екстравагантних витівок обраного президента США, який ще до свого офіційного вступу на посаду майже щодня вражає світ своїми радикальними ідеями. Однак про вихід Гренландії зі складу Данії говорить прем'єр-міністр найбільшого в світі острова, а його можливий вступ до складу США серйозно обговорюється місцевою політичною елітою та в експертно-аналітичних колах у Данії, США та інших зацікавлених країнах. Таким чином, виявляється, Дональд Трамп має своїх прихильників.

Розмороження найбільшого острова на світі

Роль Гренландії суттєво зростає прямо пропорційно обсягу танення північних льодовиків. Найбільший у світі острів, близько 80% території якого знаходиться за полярним колом і покритий льодом, вже через кілька десятків років може опинитися в центрі світової торгівлі та видобутку корисних ресурсів. Європейська комісія визначила 34 стратегічно важливих видів сировини, 25 з яких знаходяться на території Гренландії. Поки більшість цих родовищ знаходиться під вічною мерзлотою, однак у межах життя одного покоління людей вони стануть доступними.

З огляду на геометричні особливості форми Землі (наша планета — не ідеальна куля, а сплюснена на вершинах), Гренландія, яка простягається майже до самого Північного полюса, знаходиться на проекції найкоротшого шляху з Європи в Америку.

Отже, коли льодовики розтануть, всі морські шляхи з Євразії в Америку проходитимуть через територіальні води Гренландії. Вони будуть в півтора рази коротшими за діючі логістичні маршрути.

Проте навіть в умовах існуючих кліматичних реалій повітряний простір острова має стратегічне значення, через нього оптимально завдавати ракетних ударів з Євразії по Америці або навпаки. Це обумовило розміщення на території Гренландії найпівнічнішої військової бази США в Пітуффіку (раніше Туле). Вона є частиною космічної інфраструктури США, а також системи ППО і ПРО цієї країни.

Темпи танення льодовиків викличуть радикальні кліматичні зміни по всій Атлантиці, а можливо, навіть у всьому світовому океані. Той, хто якимось чином зможе на них впливати, стане справжнім володарем бурі.

Колонізація Гренландії

Незважаючи на свій значний потенціал, Гренландія — це не суверенна держава, а лише автономна територія, що в більш ніж 50 разів менша (з зате значно більш населена) Данії.

Як вже зазначалося, більша частина Гренландії (назва якої парадоксально перекладається як "зелене земля") — це безлюдна льодяна пустеля. Її населення розташоване на вузькій прибережній смузі землі на півдні острова і складає менше 60 тисяч людей. Дві треті з них складають інуїти — корінні жителі острова, які населяють його ще з часів кам'яного віку.

Більше тисячі років тому свої колонії тут заснували вікінги, які й дали острову таку парадоксальну назву — теплі течії обумовили більш-менш сприятливі для рослинності умови на півдні острова, а що там далі на півночі, тоді ніхто не задумувався. Однак зміни клімату змусили вікінгів залишити свої колонії через кілька століть. Вже в XVIII столітті сюди прийшли датчани.

На початку XX століття, коли всім стала зрозуміла географія острова (який, до речі, з точки зору фізичної географії відноситься до Американського материка), за право повного контролю над ним і, відповідно, виняткову економічну зону на просторах Атлантичного океану, розгорнулася боротьба між Данією та Норвегією. Остання зосередила увагу на тому, що вікінги, які колонізували острів у середньовіччі, ймовірно, були норвезького походження. І тут свою роль зіграли США, які в 1916 році визнали острів саме за Данією, відступивши таким чином від власної "доктрини Монро", яка проголошувала метою зовнішньої політики США витіснення європейських колоніальних імперій з американського континенту.

Голос США став вирішальним, і вже в 1921 році маленьке європейське королівство отримало міжнародне визнання фактичного збільшення своєї території в десятки разів.

Коли ж Данію в 1940 році окупували нацистські війська, острів зайняли американські військові, які по закінченні Другої світової війни повернули його назад Копенгагену, щоб повернутися сюди в 1951 році. Через два роки після створення НАТО США та Данія вирішили підписати окреме угоду про захист Гренландії. Тоді цей стратегічний острів, принаймні в військовому плані, був фактично відданий під управління американської військової адміністрації, яка зробила його частиною своєї системи безпеки у протистоянні з комуністичним блоком.

Зрозуміло, що військова присутність США на Гренландії ослабло з закінченням Холодної війни — і ось, в умовах нового зростання напруженості між Заходом і Півднем, найпівнічніший на планеті острів знову опинився в центрі уваги.

Що стосується політичного життя, то в 1979 році Гренландія отримала самоврядування. Не автономію, а саме статус окремої країни (не держави), над якою королівство Данія має лише обмежений суверенітет. Так Гренландія не увійшла разом з Данією до складу Європейського Союзу, оскільки місцевим рибалкам не були вигідні правила вилову риби, що практикуються в спільноті (цікаво, що цей фактор став одним з аргументів і для Брекзиту).

Місцеве населення ставиться прохолодно до уряду в Копенгагені, цьому сприяла агресивна політика данського уряду щодо асиміляції інуїтів (лише близько чверті населення острова складають датчани). Так, у 60-х роках минулого століття колоніальне уряд навіть вдалося до примусової стерилізації інуїтських жінок. Цей факт постійно відновлюють у суспільній пам'яті прихильники повноцінної незалежності острова.

Гренландія: право на незалежність

У 2008 році гренландці